Менеджер википедия – Менеджмент — Википедия

Музыкальный менеджер — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Музыкальный менеджер — отдельный специалист или компания, которые направляют профессиональную карьеру артиста в музыкальной индустрии. Музыкальный менеджер следит за коммерческой стороной деятельности своего клиента, помогает ему принимать решения и даёт советы по вопросам, которые могут повлиять на ход карьеры.

Музыкальный менеджер может работать с группами, певцами и диджеями. Группа может нанять музыкального менеджера, но и сам специалист может найти или открыть группу, с которой он будет сотрудничать. Как правило их взаимные обязательства и гарантии закрепляются в контрактах. Основную часть работы музыкального менеджера составляют: помощь в принятии важных решений, организация гастролей, промоушен, осуществление коммерческих сделок и рассмотрение контрактов. Работа музыкального менеджера может охватывать многие области^[1], он может выполнять обязанности пресс-атташе, промоутера, букинг-агента, бухгалтера, организатора турне, а иногда даже личного консультанта. Многие из этих пунктов не закрепляются в контракте, в связи с чем могут возникнуть разногласия.

Отношения менеджера и группы перед подписанием контракта можно охарактеризовать как борьбу личных интересов. После подписания контракта их интересы и обязанности фиксируются. По мере развития карьеры музыканта, расширяется и круг деятельности его менеджера, что может привести к повышению зарплаты. Менеджер может помогать музыкантам в направлении их творческого пути, в нахождении музыкального продюсера, в установлении связей с звукозаписывающими компаниями, издательствами, агентами и публикой. В обязанности музыкального менеджера может входить создание репутации группы, формирование базы поклонников, работа с рекламой и редактирование профиля группы в социальных сетях. Музыкальный менеджер может присутствовать во время записи произведений. Он должен уметь стимулировать творческий процесс, но при этом не вмешиваться в отношения группы и музыкального продюсера. Музыкальный менеджер находит звукозаписывающую студию, фотографов и промоутеров. Выпуск альбома на рынок и установление даты релиза также входит в обязанности музыкального менеджера.

ru.wikipedia.org

Менеджер по работе с клиентами — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 26 августа 2015; проверки требуют 7 правок. Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 26 августа 2015; проверки требуют 7 правок.

Ме́неджер по рабо́те с клие́нтами (Account manager) — специалист, в должностные обязанности которого входит обслуживание клиентов.

Личный тренер выступает в роли менеджера, выясняя потребности клиента

Сфера деятельности менеджера по работе с клиентами обширна: это может быть торговля, где основной задачей является поиск клиентов и работа с ними, рекламная деятельность, где требуется именно индивидуальный подход к каждому клиенту и прочее. Мировые тенденции в области клиентского менеджмента заключаются в передаче ключевых клиентов глобальным менеджерам

[1].

Основные функциональные обязанности менеджера по работе с клиентами[править | править код]

• Выявляет потенциальных клиентов, осуществляет анализ потребностей клиентов, их уровень и направленность.
• Проводит переговоры с клиентами, знакомит покупателей с продукцией и её потребительскими свойствами, ценами, скидками, условиями продажи, порядке проведения расчётов, выдачи и погрузки товара.
• Следит за наличием полного ассортимента продукции и демонстрационных образцов.
• Разрабатывает методики поиска клиентов, схемы привлечения клиентов и общения с ними.
• Поддерживает постоянный контакт с существующими клиентами, организует работу с ними.
• Выезжает на место совершения сделки и оформляет документы на покупку товара, также совершает расчет итоговой стоимости покупки с учётом действующих скидок.
• Применяет политику конкурентов во взаимоотношениях с клиентами.

Менеджер по работе с ключевыми клиентами[править | править код]

Менеджер по работе с ключевыми клиентами полностью планирует отношения с каждым из ключевых клиентов фирмы. Специалист этой квалификации занимается управлением проектами, координированием, стратегическим планированием, управлением взаимоотношениями, переговорами, планированием потенциала

[2]. К ключевыми клиентами в российских коммерческих организациях нередко относят всех крупных клиентов (исходя из объемов продаж последним), что не совсем верно, во-первых, с терминологической точки зрения^[3], а, во-вторых, относительно современных взглядов на процесс управления ключевыми клиентами (key account management) в зарубежных исследованиях и публикациях.

ru.wikipedia.org

Менеджмент — Вікіпедія

Ме́неджмент (або «управління») — це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських, фінансових, природних і технологічних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. За словами Анрі Файоля, «управляти — це прогнозувати і планувати, організовувати, командувати, координувати і контролювати».

[1] Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності.

Термін утворився від англійського дієслова to manage (керувати), яке, в свою чергу, походить від кореня латинського слова manus (рука). За своєю суттю термін певною мірою можна вважати синонімом терміна «управління», але останнє значно ширше.

З ґрунтовного Оксфордського словника англійської мови можна отримати такі тлумачення менеджменту:

1. спосіб, манера спілкування з людьми;
2. влада та мистецтво управління;
3. особливого роду вміння та адміністративні навички;
4. орган управління, адміністративна одиниця.

Крім визначення, пропонованого Оксфордським словником, існують інші підходи до визначення терміну «менеджмент»:

• менеджмент — це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності;
• менеджмент — це наука про управління людськими відносинами;
• менеджмент — це раціональний спосіб управління діловими організаціями;
• менеджмент — це особлива галузь наукових знань і професійної спеціалізації управляючих-менеджерів, які складають адміністративний штат;
• менеджмент — це вміння добиватись поставлених цілей, використовуючи працю та інтелект інших людей;
• менеджмент — це функція, вид діяльності, що полягає в керівництві людьми в різнорідних організаціях;
• менеджмент — це управління бізнесом, а бізнес є унікальною, винятковою справою у суспільстві.

Менеджмент як наука виникла і розвивається в зв’язку з необхідністю пояснити, чому та в наслідок чого процвітають чи руйнуються організації. Науковці в області менеджменту шляхом випробувань та практики в області управління методом спроб та помилок відповідають на питання:

Чим виявляється успіх організації?. Відповідь на це питання дозволяє відповісти на більш прагматичне питання: Що може зробити керівник для забезпечення успіху організації?.

Організації складають основу світу менеджерів, саме в них спостерігаються процеси і стани, які є причиною існування менеджменту. Першочергова задача менеджменту полягає в створенні організаційної культури, творчого інноваційного клімату, які стимулюють працівників на нововведення.

Основні види менеджменту у суспільстві[ред. | ред. код]

Виробничий менеджмент (управління виробництвом)[ред. | ред. код]

Це комплексна система забезпечення конкурентноздатності товару, що випускається на конкурентному ринку. Вона включає питання побудови виробничих і організаційних структур, вибору організаційно-правової форми управління виробництвом, збуту і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх стадій життєвого циклу.

Фінансовий менеджмент (управління фінансами)[ред. | ред. код]

Це комплексна система стійкості, надійності і ефективності управління фінансами. Вона включає формування і планування фінансових показників з дотриманням наукових підходів і принципів менеджменту, балансу прибутків і витрат, показників ефективності використання ресурсів, рентабельності роботи і товарів.

Інноваційний менеджмент (управління розвитком і розробками)[ред. | ред. код]

Це комплексна система управління інвестиціями, що вкладаються власниками в розвиток всіх видів інновацій. Вона включає побудову організаційних структур, вибір напрямів інновацій, оптимізацію інвестицій, різні аспекти управління персоналом.

Адміністративний менеджмент —

це один з напрямків сучасного менеджменту, що вивчає адміністративно-розпорядчі форми управління.^[2]

Інші види менеджменту:

Планування[ред. | ред. код]

Складання плану завжди розглядається як початковий етап процесу управління. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано. Керівництво організації повинно знайти відповіді на такі запитання:

• Де ми знаходимося в цей час? (Оцінити слабкі та сильні сторони організації у сфері фінансів, маркетингу, виробництва, трудових ресурсів).
• Куди ми хочемо рухатися? (Оцінити можливості та загрози в навколишньому середовищі: конкуренція, екологічні умови, постачання, якими повинні бути цілі та як їх досягти).
• Як ми збираємося це зробити?

Організація[ред. | ред. код]

Як тільки план складений, необхідно підготувати та забезпечити його виконання. Наприклад, якщо у вас є план побудови будинку, то організація його виконання передбачає, зокрема, підбір та розміщення відповідних робітників, придбання та доставку необхідних для будівництва матеріалів.

Мотивація[ред. | ред. код]

Мотивація — це таке регулювання спонукаючих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Серед німців існує таке прислів’я: «Хто виробляє, той не керує, хто керує, той не виробляє». Зробити роботу якісно чужими руками — завдання не з простих. Для цього необхідні: талант, знання та вміння.

Контроль[ред. | ред. код]

Останнім етапом процесу управління є здійснення контролю, тобто порівняння фактичних результатів із запланованими.

Названі функції управління потребують прийняття рішень; для їх здійснення необхідна комунікація, тобто обмін інформацією, яка необхідна для прийняття правильного рішення.

Роль менеджменту в організації[ред. | ред. код]

Згідно з основними положеннями теорії систем, будь-який об’єкт, явище чи процес можна розглядати як систему. Під системою розуміють сукупність взаємозв’язаних в одне ціле елементів. Елемент системи — це частина цілого, яка в процесі аналізу не підлягає поділу на складові. Отже, будь-яка система:

• складається з двох або більшої кількості елементів;
• кожний елемент системи має властиві лише йому якості;
• між елементами системи існують зв’язки, за допомогою яких вони впливають один на одного;
• система не може існувати поза часом і простором. Система має часову сутність (її склад може бути визначений у кожний даний момент), а також свої межі та навколишнє середовище.

Перша особливість організації чи підприємства як системи полягає в тому, що воно — відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з навколишнім середовищем. Воно вибирає із проміжного та загального зовнішнього середовища основні фактори виробництва і, перетворюючи їх на продукцію (товари, послуги, інформацію) та відходи, передає знов у зовнішнє середовище. Умовою життєздатності системи є корисний (вигідний) обмін між «входом» і «виходом».

Інша особливість такої системи — її штучність. Ця система створена людиною заради її власних інтересів, передовсім спільної праці. Тому очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці.

Розрізняють дві форми поділу праці: горизонтальну та вертикальну. Перша — це поділ праці через поділ трудових операцій на окремі завдання. Результатом горизонтального поділу праці є формування підрозділів підприємства, які виконують певні частини загального трансформаційного процесу. Оскільки роботу на підприємстві поділено між підрозділами та окремими виконавцями, хтось має координувати їхні дії, щоб досягти загальної мети діяльності.

Тому об’єктивно виникає потреба у відокремленні управлінської праці від виконавчої. Отже, необхідність управління зв’язана з процесами поділу праці на підприємстві.

Для того, щоб організація досягла своєї мети, завдання повинні бути скоординовані шляхом вертикального поділу праці. Тому управління є істотно важливою діяльністю для організації. Однак у малих організаціях часто немає чітко виділеної групи керівників. Наприклад, у невеликій крамниці, яка є власністю двох партнерів, один може приймати рішення щодо постачання, виконуючи тим самим керівну функцію протягом тижня, а другий — протягом другого тижня. Вони обидва координують свої робочі графіки, щоб забезпечити крамниці години роботи. Але обидва партнери також виконують і некерівні функції, обслуговуючи покупців, розкладаючи товари на полицях. Ні один із партнерів не вважає другого господарем чи керівником. Хоча керівні функції не виділені чітко, основна функція — координування — виконується.

Вертикальний поділ праці приводить до формування рівнів керівництва по вертикалі; деякі керівники витрачають час на координування праці інших керівників, які, в свою чергу, також координують працю інших керівників, доки, зрештою, ми не станемо на рівень керівників, які координують працю некерівного персоналу, тобто людей, які фізично виготовляють продукцію чи виконують послуги. Такий вертикальний поділ праці утворює рівні керівництва. Більшість організацій має три рівні керівництва: верхній, середній, нижній. Керівники кожного рівня виконують однакові функції. Різниця лише в тому, якого значення вони надають тій чи іншій функції. Керівники верхнього рівня приділяють плануванню та організації більше часу, ніж керівники нижчих рівнів.

Керівники верхнього рівня середніх і великих організацій концентрують увагу на плануванні майбутнього, постановці мети, визначенні курсу дій, правил і процедур їх виконання. Вони відповідають за процвітання організації і тому повинні планувати, спрямовувати та контролювати її діяльність. Менеджер середнього рівня приділяє керівництву та контролю більше часу, ніж керівник верхнього рівня. Керівники середньої ланки очолюють відділення та відділи. Вони повинні так організувати їхню роботу, щоб цілі організації були досягнуті, а її політика проводилася в життя; повинні добирати та зберігати хороших працівників. Вони відповідають за керівництво повсякденною діяльністю своїх підрозділів. До середньої ланки керівників належать керівники цехів, складів, начальники ВТК та інші. Нижній рівень керівництва — це рівень посадових осіб, які безпосередньо керують роботою своїх підлеглих. Посади менеджерів нижньої ланки такі: майстер, бригадир, керівник групи, агент з питань постачання, експедитор.

Менеджер нижнього рівня витрачає більшу частину свого часу на мотивацію та контроль підлеглих. На цьому рівні управління функції планування та організації менш важливі для менеджера, ніж функції контролю та мотивації. І все-таки більшість керівників виконує всі чотири функції управління. Слід зауважити, що ясно та чітко визначати кожний з трьох рівнів керівництва неможливо.

Критерії ефективного управління[ред. | ред. код]

Керування людьми, здійснюване менеджером, ґрунтується на ряді принципів:

1. підтримка в підлеглих почуття самоповаги. Спочатку потрібно похвалити підлеглого і тільки потім — давати вказівки щодо поліпшення роботи;
2. увага проблемам, а не особистостям;
3. активне використання методів підкріплення позитивних реакцій на бажані дії чи негативних — на небажані. На зміну поведінки людей реагувати потрібно відразу ж, тому що відстрочена реакція викликає зайву плутанину;
4. висування ясних вимог, підтримка постійного контакту з людьми, міцних зворотних зв’язків.

Ґрунтуючись на цих принципах, менеджер повинний домагатися від підлеглих бажаних результатів:

• наводити на думки тих, хто бідує лише в підказці;
• давати поради тим, хто має потребу в тому, щоб їх постійно наставляли, консультували, спонукали до дій;
• давати прямі вказівки, нагадувати про необхідність діяти некмітливим;
• у категоричній формі наказувати, наполегливо вимагати виконання від тих, хто нехтує порадами, вказівками, рекомендаціями;
• звільняти, якщо немає іншого засобу змусити людей підкорятися, і, навпаки, заохочувати за сумлінне виконання усіх вказівок керівника.

Як і з ким працювати — багато в чому залежить від особливостей характеру людей, не тільки підлеглих, але і керівників. Цей момент менеджер обов’язково повинний враховувати.

• Менеджмент: навч. посіб. / О. Є. Кузьмін, Н. Т. Мала, О. Г. Мельник, О. Р. Саніна ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 240 с. : іл. — Бібліогр.: с. 232—236 (80 назв). — ISBN 978-617-607-242-3
• Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: [зб. наук. пр.] / відп. ред. О. Є. Кузьмін. — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 324 с. : іл. — (Вісник / Нац. ун-т «Львів. політехніка» ; № 721). — Бібліогр. в кінці розділів.
• Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: [зб. наук. пр.] / відп. ред. О. Є. Кузьмін. — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 416 с. : іл. — (Вісник / Нац. ун-т «Львів. політехніка» ; № 722). — Бібліогр. в кінці розділів.
• Основи менеджменту: підручник /Ф. І. Хміль. К. : Академвидав, 2007. 576 с.
• Пєтков С. В. Проблема раціонального використання часу в управлінській діяльності як основа ефективного менеджменту в органах внутрішніх справ України / С. В. Пєтков // Право і Безпека. — 2005. — Т. 4, № 3. — С. 79-82. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2005_4_3_23
• Словник термінів з менеджменту, маркетингу і товарознавства у фармації та біотехнології для студентів Інституту хімії та хімічних технологій базових напрямів 6.051401 «Біотехнологія», 6.120201 «Фармація» / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка» ; [уклад.: Д. Б. Баранович, А. М. Кричковська, Л. Р. Журахівська, Л. І. Лубенець, О. В. Швед, І. І. Губицька, В. П. Новіков]. — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 128 с. — Бібліогр.: с. 123—127 (51 назва).
• Страховий менеджмент: навч. посіб. / П. О. Куцик, Т. Г. Васильців, В. М. Сороківський, М. В. Сороківська; Укоопспілка, Львів. комерц. акад. — Львів, 2015. — 243 c. — Бібліогр.: с. 232—237.
• Туленков М. В., Чувардинський О. Г., Шайгородський Ю. Ж. Сучасний менеджмент (теорії, концепції, моделі): навч. посіб. — К.: Український центр політичного менеджменту. — 376 с.
• Кадровий менеджмент: навч. посіб. / О. О. Морушко; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів, 2014. — 173 c.

uk.wikipedia.org

Менеджер по продукту — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 7 мая 2018; проверки требуют 5 правок. Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 7 мая 2018; проверки требуют 5 правок.

Менеджер по продукту (англ. product manager) — человек, отвечающий за создание новых продуктов, анализ рынка, ассортиментную политику, ценообразование, продвижение продукта, планирование KPI, формирование требований к продукту, определение назначения продукта.

Активно взаимодействует с продажами, маркетингом, технической поддержкой, производством, R&D и т. д. Функциональность менеджера по продукту напрямую зависит от типа компании (производитель, дистрибьютор, дилер, системный интегратор, стартап).

• Разработка новых продуктов и продвижение.
• Управление ассортиментом (продуктовой линейкой поставщика).
• Планирование KPI продукта на краткосрочной и долгосрочной основе, мониторинг исполнения KPI.
• Ценообразование.
• Прогнозирование продаж.
• Ведение аналитических данных по конкурентам.
• Исследования рынка и отрасли, анализ тенденций развития, анализ конкуренции.
• Создание программ по стимулированию продаж.
• Подготовка технических материалов.
• Подготовка и проведение презентаций.
• Написание и публикация материалов по продукту.
• Консультирование партнеров по техническим вопросам.
• Участие в переговорах с клиентами.
• Развитие клиентов (Customer Development).
• Составление плана развития продукта и выбор стратегии действий.
• Участие в маркетинговых семинарах, выставках, конференциях.

• Expert Product Management: Advanced Techniques, Tips and Strategies for Product Management & Product Marketing.— Happy About Brian Lawley, 2007. — С.104. — ISBN 1-60005-079-4 (англ.)

ru.wikipedia.org

Спортивный менеджер — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Спортивный менеджер — жанр компьютерных игр. Совмещает спортивный и экономический симулятор.

Спортивный менеджер — также означает специалиста в индустрии спорта, занимающий руководящую должность, наделённый правами для принятия управленческих решений^{[источник не указан 233 дня]}.

Профессиональный спорт — сложное деловое предприятие, в котором приходится учитывать драфты и трансферы игроков, цены на билеты, тактику команды и требования спортивной федерации. При этом, в отличие от завода или городского бюджета, «изнанку» которых мало кто видел, спортивные фанаты отлично знают, во сколько обходится тот или иной аспект соревнований, и мечтают о собственной «команде звёзд». Это и предопределяет популярность жанра.

Первые игры жанра[править | править код]

Корни спортивных менеджеров более глубоки, чем спортивных симуляторов: когда спортсмены^[1] ещё выглядели схематичными человечками, существовали вполне действующие менеджеры. Первой игрой жанра считается Football Manager (англ.)русск. (1982). В 1984 году вышел Grand Prix Manager, в 1985 — Formula One. Впрочем, матчи там просчитывались довольно примитивно, так что невозможно было увидеть (полностью или частично) свой матч. Поэтому спортивные менеджеры особенно не «выстрелили».

В 90-е годы наступило относительное затишье: на волне взрывного роста качества графики популярны были совсем другие жанры.

Развитие[править | править код]

Вернулись к спортивным менеджерам в середине 1990-х годов: изображение на экране уже стало походить на стадионную камеру, а поведение компьютерных персонажей — на поведение настоящих спортсменов. Да и к этому времени сформировалось новое поколение издателей компьютерных игр, которым уже было по карману платить лигам за имена и портреты спортсменов, названия команд и т. д.

Игры того времени: Grand Prix Manager, Championship Manager, Premier Manager. В серию Madden NFL впоследствии также добавили спортивный менеджер.

Современность[править | править код]

С развитием интернета появилась возможность играть в спортивный менеджер с реальными людьми. Часто офлайн-менеджеры (онлайн- подобные игры можно считать лишь с натяжкой, так как не требуется, например, присутствие пользователей на матче) перенимают черты тотализаторов: по тем или иным особенностям реально произошедших матчей вычисляется результат симулированных игр. Например: если в реальности Монтойя на «Уильямсе» (главный конструктор Патрик Хэд) выиграл гран-при с большим отрывом, то в симулированной гонке даётся преимущество Монтойе и Хэду, за какие бы команды те ни выступали.

Практически у всех крупных издателей есть свой спортивный менеджер для ПК и приставок: FIFA Manager (ранее Total Club Manager), Football Manager, Championship Manager. Базы спортсменов становятся настолько всеобъемлющими, что некоторые команды покупают эти базы у издателя.^[2]

ru.wikipedia.org

Комьюнити-менеджер — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Комьюнити-менеджер — специалист в области комьюнити-менеджмента: создания, поддержки и развития сообществ/структур с сетевой иерархией, как онлайновых, так и офлайновых. От классического менеджмента, комьюнити-менеджмент отделяет также добровольный принцип участия в них и отсутствие материального, в первую очередь денежного, компонента стимулирования участников. В качестве примеров таких сообществ можно выделить структуры разного уровня: сообщество Википедистов, волонтерские организации, саморегулируемые организации, игровые гильдии и кланы и т. д.

Комьюнити-менеджеры отвечают за создание, развитие, управление и общение с участниками сообщества, а также занимаются созданием и поддержкой UGC-систем. Работа комьюнити-менеджера лежит на стыке педагогики, PR, HR, социальной психологии и других гуманитарных (но не ограничиваясь ими) дисциплин. Американская ассоциация комьюнити-менеджмента выделяет^[1] 6 основных навыков комьюнити-менеджера:

• Эмпатия и умение понимать мотивацию отдельных людей и внутри групп
• Коммуникационные навыки
• Управление проектами
• Сильные организаторские способности
• Навыки анализа данных
• Переговорные навыки, в том числе умение управлять конфликтами внутри сообщества.

Кроме того, в систему навыков комьюнити-менеджера часто включают разработку UGC-механик, геймификацию и другие практики из смежных профессий: игропрактиков, социальных психологов, модераторов и фасилитаторов.

К комьюнити-менеджменту в ряде случае относят и специализацию технологического евангелиста, подразумевая тождественность принципов распространения информации внутри сообществ. Ключевым отличием евангелиста от комьюнити-менеджера является то, что первый сфокусирован на распространении информации внутри сообщества, а менеджер — на сборе обратной связи и работе с участниками сообщества.

Понятие «комьюнити-менеджер» устоялось в 2007 году, после публикации Джереми Овиангом «Четырёх принципов комьюнити-менеджера»^[2].

С 2010 года ежегодно в четвёртый понедельник января по инициативе Американской Ассоциации комьюнити-менеджмента отмечается День комьюнити менеджера. В 2016-м году в серии приуроченных ко Дню видеоконференций впервые принял участие специалист из России.

Основные задачи комьюнити-менеджера[править | править код]

Комьюнити-менеджер отвечает за создание, развитие и рост сообщества. В ряде случаев, комьюнити-менеджер также исполняет функции евангелиста, являясь носителем ценностей и принципов, вокруг которых выстроено сообщество, а в случае работы с сообществом бренда — выступая адвокатом бренда в глазах пользователей и защищая интересы пользователей перед менеджментом компании.

Первым случаем появления должности комьюнити-менеджера в России считается проект Сфера, на котором в 2005 году начал работу первый российский комьюнити-менеджер Ольга Строкань «Anqua».

В 2006 году в сервисе «Jamango» начал работу второй российский комьюнити-менеджер Иван Голубев. В компании «Иннова» (проект RF Online) в 2007 году начал работать третий российский комьюнити-менеджер Борис Синицкий «Radiant». В 2011 году был образован комьюнити-отдел в компании Game Insight, одновременно курирующий более 30 проектов компании. Во второй половине 2011 года комьюнити-менеджер появился в Google Russia.

К 2017-му году в России, по разным оценкам, насчитывается около 2-3 тыс. комьюнити-менеджеров, без учета смежных специализаций.

В 2013-м году создано и продолжает работу объединение комьюнити-менеджеров #CMRus.

В 2015-м году на базе Facebook-сообщества комьюнити-менеджеров из России и СНГ была основана Российская ассоциация комьюнити-менеджмента.

С 2015 года в России проводится регулярное событие о создании и развитии сообществ «Knowledge Lounge». На конец 2018 года проведено девять «КМ Лаунжей» в Москве, Самаре, Екатеринбурге, Перми. В событии участвовало 251 представителей, лидеров, комьюнити-менеджеров разных сообществ из 19 городов.

В октябре 2018 года пройдет первая национальная конференция по комьюнити-менеджменту.

ru.wikipedia.org

Топ-менеджмент — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 10 августа 2018; проверки требуют 5 правок. Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 10 августа 2018; проверки требуют 5 правок.

Топ-менеджмент (от англ. Top management) — группа руководителей организации высшего уровня иерархии, которые ежедневно несут ответственность за эффективное управление этой организацией. Такие руководители советом директоров и/или акционерами наделены необходимыми властью и полномочиями.

Топ-менеджмент реализует политику (сформулированную советом директоров): цели, стратегии, бизнес-планы, бюджеты и проекты. Топ-менеджмент принимает решения, которые влияют на каждого сотрудника организации, а также несут ответственность за успешность или неудачи организации^[1].

Топ-менеджеры имеют различные специализации и отвечают за различные направления деятельности организации или компании^[2]. К каждой позиции выдвигаются определённые требования, охватывающие образовательные, личностные и другие характеристики топ-менеджеров^[1].

Размер вознаграждения руководителей компании часто связан с показателями роста стоимости компании или достижением определённых долгосрочных целей. Одним из видов мотивации топ-менеджеров являются долгосрочные выплаты (акции, опционы, фантомные акции, владение долями собственности). В западных компаниях они могут составлять существенную часть компенсационного пакета.

Долгосрочные программы мотивации могут включать в себя:

• Предоставление доли собственности предприятия.
• Предоставление возможности выкупить акции компании по заниженной цене или премирование акциями компании. В результате такого поощрения топ-менеджеры становятся акционерами компании.
• Опционы. Руководителям компании предоставляется право выкупа определённого количества акций по фиксированной цене на определённый период времени и на определённых условиях.
• Фантомные акции^[3].

Обычно в западных компаниях структура вознаграждения топ-менеджера выглядит следующим образом: около 50 % — долгосрочные выплаты(акции, опционы), 25 % — бонусы, 25 % — оклад^[4].

1. ↑ ^{1 2} Boris Groysberg, L. Kevin Kelly, Bryan MacDonald The New Path To the C-Suite // Harvard Business Review, March 2011. (англ.)
2. ↑ Thomas M. Hout, John C. Carter Getting It Done: New Roles for Senior Executives // Harvard Business Review, November 1995. (англ.)
3. ↑ Ветлужских, Елена, 2013, с. 90.
4. ↑ Ветлужских, Елена, 2013, с. 118.

• Елена Ветлужских. Мотивация и оплата труда. Инструменты. Методики. Практика. — М.: Альпина Паблишер, 2013. — 152 с. — ISBN 978-5-9614-4407-0.
• Елена Ветлужских. Система вознаграждения. Как разработать цели и KPI. — М.: Альпина Паблишер, 2013. — 217 с. — ISBN 978-5-9614-4385-1.

ru.wikipedia.org